Інтерлюдія (2004)

Ти уяви, от хтось прокидається посеред густого лісу, де дерева звиваються як живі, а сонячні промені ледь пробиваються крізь густий полог. Навколо шастають істоти з блискучими крилами, що видають дивні звуки, ніби шепотять секрети, і треба швидко хапати гілку для захисту, бо небезпеки ховаються за кожним кущем. Він рушає вздовж блискучої річки, натикаючись на старі камені з таємничими знаками, які раптом починають світитися, викидаючи іскри. Кожен крок приносить нові відкриття: несподівані печери з сяючими кристалами, де повітря тріпоче від тепла, і раптові бурі, що змушують ховатися під корінням. Він стрибає через розломи в землі, уникаючи пасток, і нарешті досягає місця, де все ніби завмирає в очікуванні. Тепер усе ускладнюється: з тіні виринає велетенська істота з гострими кігтями, і бій розпочинається миттєво – удари, стрибки, хмари пилу в повітрі. Він використовує сяючі знаки на каменях, щоб створити бар'єр, який відштовхує атаку, а потім контратує, кидаючи камені з точністю. Після напруженої сутички, коли дихання збивається, істота відступає в хащі, залишаючи позаду скарб – загадковий артефакт, що пульсує енергією. Раптом відкривається портал, і він провалюється крізь нього, опиняючись в знайомому місці, але з відчуттям, ніби світ навколо змінився назавжди, з новими шрамами і спогадами, що не дають спати.