Ми досі не знаємо імені квіточки, яку бачили того дня (2011)

Група дітей щодня бігала лісовими стежками, ховаючись у кущах і вигадуючи пригоди, поки не настав той дощовий день, коли одна з них зірвалася з кручі в річку і зникла. Вони шукали її скрізь, кричали в паніці, але вода забрала її геть, залишивши друзів у шоці та розпачі. З часом життя пішло далі, але спогади про ті ігри та сміх не зникали, наче тінь, що слідкує за ними. Кілька років потому один з них раптом помічає знайому постать серед дерев, але вона здається прозорою, мов привид. Вони збираються в старому сховку, ділиться історіями, сперечаються через давні образи і намагаються виконати її останнє бажання, щоб вона могла піти. По дорозі вони плачуть, сміються і нарешті розуміють, як той втрачений день змінив усе.