Садистська суміш (2017)

Людино, уяви, як хтось прокидається в темній кімнаті, де підлога вкрита гострими шипами, і мусиш крок за кроком перебиратися, бо кожне падіння рве шкіру, а повітря просякнуте запахом іржі від крові попередніх. Ти чуєш відлуння сміху з динаміків, що змушує рухатися швидше, і раптом з'являються механічні пастки, які стискають кінцівки, змушуючи вивертатися, щоб уникнути болю, що пульсує хвилями. Кожна кімната – нова гра, де ти мусиш розгадувати коди на стінах, вкритих слідами боротьби, і часом вибираєш між власним болем чи чужим, бо пастки активуються від дотику. Це все наче вир з хаосу, де ти відчуваєш, як адреналін змішується з відчаєм, і жоден крок не проходить без ризику, що змушує серце калатати швидше. А от далі, коли ти нарешті вибираєшся з тієї пастки, стикаєшся з групою, яка влаштовує змагання, де біль стає інструментом для виживання, і доводиться битися голими руками проти масок, що ховають садистські обличчя. Кожна сутичка обертається на танок з ножами, де кров бризкає, а ти мусиш використовувати слабкості опонентів, щоб перевернути ситуацію, бо інакше опиняєшся в клітці з отруйними газами. Ти помічаєш, як навколо розставлені пристрої, що посилюють відчуття, змушуючи відчувати кожен укол як вогонь, і раптові повороти змушують сумніватися в кожному союзнику, бо зрада ховається за кожним кутом. Усе це кипить в атмосфері напруги, де виживання залежить від того, наскільки ти готовий терпіти і контратакувати, перетворюючи біль на силу.