Анґолмуа: Хроніки монгольського вторгнення (2018)

Вони раптово висадилися на узбережжі, з кораблями, повними воїнів на конях, і одразу ж кинулися палити села та громити форти. Люди хапали луки й мечі, будували барикади з каміння та дерев, а ті, хто керував обороною, наказували розставляти пастки в лісах. Битви вибухали серед бурхливих хвиль і вітрів, де стріли сипалися як дощ, а кіннота мчала крізь хащі, ламаючи все на шляху. Кожен день приносив нові сутички: одні тікали в гори, ховаючись від полум'я, інші ж ставали в стрій, відбиваючи навали з усіх сил, і повітря наповнювалося криками та металевим дзвоном. Там, де раніше був спокій, тепер вирували криваві бої, з пастками в болотах та засідками на скелях, де воїни хитрощами перевершували числом. Деякі з оборонців раптом зраджували, переходячи до нападників за обіцянки багатства, тоді як інші, озброївшись імпровізованими знаряддями, влаштовували сміливі випади, вбиваючи десятки супротивників. Шторми на морі топили ворожі судна, а в горах відбувалися жорстокі дуелі, де кожен крок міг стати останнім, і все це зливалося в хаос, що змінював долі кожного, хто опинився в епіцентрі.