Дороронпа! (1991)

Ти прокидаєшся в зачиненій школі, оточений незнайомими людьми, і повітря наповнене напругою. Раптом з'являється механічний ведмідь з червоними очима, який верещить, що ми в пастці й єдиний вихід – вбити когось і уникнути викриття. Він пояснює правила: вбивство мусить бути хитрим, бо потім ми розбираємо все на класичному суді, де кожна підказка може врятувати або знищити. Всі метушаться, шукаючи їжу чи двері, але вони заблоковані, і страх змушує думати про найгірше. Коли хтось наважується вдарити, ми кидаємося шукати докази: перевертаємо кімнати, допитуємо сусідів і збираємо підозри. Потім збираємося в залі, де голосуємо за винуватця, і якщо схибимо, то всі, крім нього, гинуть у жахливому покаранні. Кожне вбивство стає грою в довіру, де брехня змішується з правдою, а напруга зростає з кожним трупом, змушуючи ризикувати життя заради виживання. Це перетворюється на вир підозр, де кожен крок може привести до свободи або загибелі.