Зелені дні. Динозавр і Я (2010)

Я йшов через густі дерева, дихаючи свіжим повітрям, коли раптом натрапив на величезне яйце, заховане під купою листя. Воно тріскалося з гучним звуком, і з нього виліз малесенький динозавр з великими очима та хвостом, що махав. Ми зиркнули один на одного, і я відчув, ніби це початок чогось неймовірного. Тоді ми кинулися досліджувати ліс, шукаючи їжу – ягоди, комахи, – уникаючи великих хижаків, що чатували в кущах. Кожна мить була повна адреналіну, як коли ми стрибали через потічки чи ховалися від дощу під гіллям, вчлячись довіряти один одному посеред зеленої хащі. Ми натрапили на річку, де динозавр ловив рибу своїми гострими кігтями, а я допомагав відганяти птахів. Раптом з'явилися незнайомці з сітками, кидаючись на нас, тож ми помчали крізь хащі, перестрибуючи корені та ховаючись у печерах. Там, у напівтемряві, ми ділилися моментами – я розказував історії, а він реагував гарчанням чи кивками. Кожна пригода зміцнювала нашу зв'язку, як коли ми разом знаходили схованки від бурі чи збирали плоди для вечері, відкриваючи, що виживання – це про спільні кроки в невідоме.