Дайте цій скорботній душі піти у відставку (2024)

Вона нарешті оселилася в тихому містечку, де дні минають у спокої – прокидається зранку, йде на ринок по свіжі продукти, працює в маленькій крамниці з травами і насолоджується простими розмовами з сусідами. Кожна мить здається подарунком після років безперервних боїв, де доводилося рубати монстрів і рятувати людей. Вона садить квіти в саду, варить чай і намагається відволіктися від спогадів про кров і хаос, але іноді ночами чує дивні шерехи за вікном, що змушують її серце битися швидше. Та раптом усе перевертається: з лісу вилазять потворні створіння, які нищать будинки і лякають мешканців, змушуючи її хапати зброю, яку вона ховала в комірчині. Вона стрибає в бій, розмахуючи мечем і викрикуючи заклинання, щоб відігнати навалу, але кожна перемога лише привертає нових ворогів. Вона тікає від сутичок, ховаючись у горах, але вони знаходять її щоразу, змушуючи знову пускати в хід старі навички, поки вона мріє про єдину річ – повернутися до свого затишного життя без цієї вічної погоні.