У моєї дружини немає емоцій (2024)

Він заходить до кімнати, а вона сидить за столом, обличчя нерухоме, ніби вирізане з каменю. Вони сідають вечеряти, і він розпитує про її день, але вона відповідає коротко, без натяку на ентузіазм чи роздратування. Він вирішує приготувати її улюблену страву, сподіваючись на реакцію, але вона просто їсть, не змінюючи виразу. Потім вони йдуть на прогулянку, і він показує їй квіти в саду, розповідаючи історії, але вона лиш лишень киває, ніби все це не торкається її. Він починає відчувати, як це його дратує, тож вирішує влаштувати вечір з іграми, щоб розворушити її, але вона грає механічно, без сміху чи здивування. Він бере її на пікнік, розкладаючи ковдру біля річки, і показує хмари, що пливуть небом, сподіваючись, що вона зацікавиться. Вона сидить поруч, і коли він торкається її руки, вона на мить затримується, ніби щось усередині ворушиться. Вони повертаються додому і разом складають пазл, де він помічає, як її очі трохи блищать під час складання останньої деталі. Згодом, під час приготування сніданку, вона вперше каже щось тепле, і він застигає, дивуючись цій маленькій зміні. Це змушує його продовжувати, бо тепер він бачить, як вона потроху оживає в цих простих моментах.