Навіть із синдромом чюнібьо я хочу кохання! (2012)

Уяви, як ця дівчина щодня вигадує собі магічні здібності, ніби вона таємний воїн з іншого світу, і в школі ховає це під окулярами, щоб ніхто не помітив. Вона постійно влаштовує самотні вистави: стрибає по коридорах, уникаючи уявних атак, або шепоче заклинання під час уроків, через що постійно падає в калюжі або зіштовхується з однокласниками. Кожна її спроба жити нормально обертається кумедними провалами, на кшталт того, як вона ховається в шафі від "ворогів" і випадково лякає вчителя, додаючи хаосу в звичайні шкільні будні. Але ось вона натикається на когось, хто не дивиться на неї як на диваку, а сам колись робив подібні дурниці. Вони починають разом вигадувати пригоди, збираючись у старому клубному приміщенні, де малюють карти міфічних світів і грають ролі героїв. З часом ці ігри переростають у теплі моменти, коли вони діляться секретами, сміються з невдач і потихеньку наближаються одне до одного, перетворюючи фантазії на справжні емоції посеред шкільних пригод.