Не знущайся з мене, Наґаторо! (2021)

Одна дівчина в школі помітила хлопця, який завжди сидить сам, малює в своєму зошиті або читає книжки в куточку. Вона підходить і починає його підколювати: каже, що його малюнки смішні, імітує його рухи, щоб вивести з рівноваги, чи шепоче на вухо щось провокаційне. Він червоніє, плутається в словах, а вона регоче і не відстає, змушуючи його реагувати на її витівки. Кожна зустріч перетворюється на гру, де вона домінує, а він намагається впоратися з ніяковістю, але потайки це стає частиною його днів. Вона не зупиняється на дражнилках і починає з'являтися частіше: пропонує разом пообідати чи подивитися на його роботи ближче, перетворюючи знущання на спільні пригоди. Хлопець потроху вчиться відповідати жартами, і їхні зустрічі стають теплішими, з елементами турботи та легкої романтики. Він помічає, що за її грубуватою поведінкою ховається зацікавлення, а вона бачить у ньому щось більше, ніж просто жертву, роблячи їхні взаємодії все цікавішими та непередбачуванішими.