У мене мало друзів (2011)

Цей хлопець у школі постійно сидить сам по себе під час перерв, уникаючи галасливих груп, і це починає його дратувати. Він раптом вирішує: треба щось змінити, тож збирає кількох однокласників, які теж вештаються самі, і пропонує створити місце, де можна практикувати спілкування. Вони знаходять порожню кімнату і влаштовують перші зустрічі, де грають у прості ігри, на кшталт карткових чи комп'ютерних, щоб розслабитися і потренувати розмови. Поступово ці зустрічі перетворюються на хаотичні пригоди, де хтось постійно псує плани смішними невдачами, наче коли хтось намагається організувати командну гру, а все закінчується сміхом і легким хаосом. Тут вони починають вигадувати божевільні заходи: наприклад, імітують побачення, щоб навчитися флірту, або влаштовують вилазки на природу, де все йде не за планом, на кшталт коли дощ зриває пікнік і вони ховаються під деревом, обмінюючись кумедними історіями. По дорозі трапляються курйози, як от коли один з них випадково ламає щось під час змагання, і це змушує всіх об'єднатися, щоб вийти з халепи. З часом ці моменти перетворюються на справжні зв'язки, де вони діляться особистими переживаннями, як от страхом бути відкинутим, і вчаться сміятися з власних слабкостей, роблячи щоденні будні куди цікавішими.