Вона та її кіт (1999)

Кішка прокидається зранку, чує, як вона біжить по квартирі, збираючись на роботу – наливає каву, хапає сумку і вибігає за двері, залишаючи кімнату порожньою. Увечері, коли за вікном сіріє небо, кішка чатує на підвіконні, аж ось ключ дзенькає в замку. Вона заходить, вся змучена, кидає речі і падає на диван, а кішка одразу підповзає, треться об ноги, і вони разом проводять час – граються мотузочкою чи просто лежать, відчуваючи тепло одне одного. Дощ за вікном додає затишку, і кішка муркоче, спостерігаючи, як її обличчя розслаблюється від турбот. Коли ночі тягнуться довго, кішка помічає, як вона сидить сама, шепоче щось у темряву, і сльози блищать на її щоках. Вони разом переживуть погані дні – коли вона ховається під ковдрою, кішка залазить поруч, даруючи тишу і підтримку. З часом приходять радісні моменти: прогулянки парком, де кішка стрибає за листям, або вечори з їжею, яку вони ділять. Кожна мить strengthens їхній зв'язок, роблячи звичайне життя яскравішим, ніби кішка – її таємний захисник у цьому хаосі.