Такі стосунки не можна назвати коханням (2021)

Раптом прокидаєшся в чужому ліжку, озираєшся довкола – кімната не твоя, одяг на тобі теж не знайомий. Дзеркало повертає обличчя, якого ти ніколи не бачив, і серце калатає, бо нічого не сходиться. Виходиш на вулицю, і все здається знайомим, але не твоїм – школа, друзі, звички, які мусиш імітувати. Ти намагаєшся пояснити, що стався якийсь збій, але всі тільки сміються, думаючи, що це жарт. Кожен крок – як гра в чужу роль, де ти мусиш вдавати, що все гаразд, хоча всередині паніка. Поступово знаходиш спосіб порозумітися з тим, хто тепер у твоєму житті – через нотатки в щоденнику чи повідомлення, які з'являються несподівано. Ви ділитеся історіями, смієтеся над кумедними халепами, на кшталт як ти псуєш чужі стосунки, не встигнувши зорієнтуватися. Разом копирсаєтеся в причинах цього замішання, натикаючись на дивні знаки й таємниці, що зв'язують ваші світи. Але з часом помічаєш, як ці моменти наближають вас, змушуючи відчувати більше, ніж просто цікавість, і це лякає, бо гра може перерости в щось непередбачуване.