Місто протоколів (2024)

Люди прокидаються під гучний сигнал, і одразу мусять слідкувати за вказівками на екранах, що світяться на стінах. Кожна дія – від сніданку до роботи – контролюється автоматизованими системами, які фіксують кожну хвилину. Вулиці заповнені машинами, що патрулюють і виправляють будь-які відхилення, а повітря пронизане шумом сканерів, які перевіряють ідентифікацію на кожному кроці. Якщо хтось запізнюється чи змінює маршрут, система блокує доступ, змушуючи швидко коригувати плани, щоб уникнути покарань. Усе навколо пульсує ритмом точних команд, де навіть розмови обмежені, аби не порушувати встановлені норми, і це створює напругу, ніби місто дихає само собою.   Тим часом, хтось випадково натикається на прихований код у повсякденній рутині, що відкриває доступ до заборонених зон. Починається погоня з безпілотними дронами, які реагують блискавично, змушуючи ховатися в тіні покинутих будівель і розшифровувати повідомлення, що викривають фальшиві елементи в системі. Конфлікти розгоряються, коли виявляється, що не всі протоколи працюють ідеально, і доводиться improvisувати, уникаючи пасток і перепрограмовуючи пристрої на ходу. Це призводить до хаосу, де звичайні дії перетворюються на ризиковані маневри, а кожна розгадка додає адреналіну, ніби гра на виживання посеред штучного світу.