Може я і рецепціоністка в гільдії, але сама здолаю боса, щоб не перепрацьовувати / Я, працівниця гільдії, радше замочу боса в соло, ніж гаруватиму понаднормово / Я адміністраторка гільдії, яка не хоче перетрудитися, тому сама перемагатиму боса (2025)

Робота в гільдії обертається на суцільне пекло: щодня обробляєш квести, де пригодники ледь не вбивають один одного з монстрами, а потім повертаються з купою звітів, що змушують сидіти за столом до ночі. Одного разу вона вирішує: "Хай то я, проста рецепціоністка, але краще сама впораюся з тією потворою, ніж мучитися з паперами". Тож хапає зброю, виходить з будівлі і прямує в ліс, де монстри блукають, готова битися, щоб зекономити свій час і уникнути перепрацювання. Вона натикається на гігантського боса, що плюється вогнем і розмахує кігтями, але вона уникає ударів, контратакує з урахуванням своїх навичок і врешті валить його одним точним ударом. Повертається в гільдію з трофеями, ніби то звичайна справа, і всі навколо в шоці – квест виконано без їхньої допомоги. З часом вона робить це частіше: йде на наступні бої соло, перемагає монстрів, щоб зменшити навалу роботи, і таким чином тримає все під контролем, не даючи собі перевантажитися.