Так, ні, можливо... (2020)

Він прокидається щоранку, швидко вдягає маску впевненого ведучого і виходить на роботу, де розмовляє з людьми по радіо, смішить їх жартами та історіями, ніби все в його житті ідеально. Але ввечері, повернувшись додому, ця енергія зникає – він сидить сам, уникає дзвінків і розмов, ховаючись від світу, бо боїться, що хтось помітить, як усе це насправді фальшиве. Кожна мить на роботі стає грою, де він вигадує деталі про себе, щоб утримати увагу слухачів, тоді як усередині все кипить від напруги, бо ця подвійність виснажує його. Потім несподівано з'являється хтось, хто починає наближатися ближче, ставлячи запитання, що ламають його звичну рутину. Він метушиться, вигадуючи історії, щоб приховати правду, і це призводить до кумедних ситуацій – наприклад, коли раптово доводиться скасовувати плани або вигадувати виправдання на ходу. Кожна зустріч стає випробуванням, де він балансує на краю, ризикуючи все розвалити, але десь усередині відчуває, що це може бути шанс на справжні зміни, тож він продовжує грати, сподіваючись, що все владнається.