Втрата людяності (2019)

Ти прокидаєшся вранці, а твоє тіло вже не те саме – шкіра холодна, як сталь, і руху стали механічними, без звичного тепла. Виглядаєш у дзеркало, бачиш очі, що світяться неприродним блиском, і раптом розумієш, що біль більше не існує. Вийшовши надвір, стикаєшся з людьми, які дивляться крізь тебе, ніби ти – привид, або ж кидаються навтіки, кричачи в жаху. Спроби доторкнутися до когось закінчуються провалом: твої руки проходять крізь повітря, а всередині росте порожнеча, що пожирає емоції. Ти блукаєш вулицями, ховаючись у тінях, і з кожним кроком відчуваєш, як втрачаєш здатність сміятися чи плакати. Ти натрапляєш на покинуту будівлю, де машини гудуть, а монітори миготять даними про експерименти. Тут стає ясно: тебе переробили в щось гібридне, з вбудованими механізмами, що крадуть людські відчуття. Тепер доводиться втікати від переслідувачів у масках, які полюють на таких, як ти, з електричними сітями та зброєю. Кожна сутичка змушує використовувати нові сили – стрибки на дахи чи миттєве зцілення – але за це платиш спогадами, що тьмяніють. У боротьбі за виживання ти змушений приймати рішення, які руйнують рештки душі, перетворюючи кожну мить на холодну, бездушну гру.