Віолета Еверґарден (2018)

Вона прокидається в новому світі після жорстокої війни, де все, що знала, – це накази та зброя. Тепер вона сидить за столом у компанії, яка пише листи для людей, що не можуть самі. Кожне завдання змушує її розбирати слова, як пазли, особливо одну фразу, яка лунає в голові, змушуючи дивитися на життя по-іншому. Вона відвідує клієнтів, слухає їхні історії про втрати та мрії, і з кожним листом вчиться, як слова можуть загоювати рани чи розбивати серця. Все це перетворює її рутину на подорож, де кожна нова зустріч відкриває шари емоцій, яких вона раніше не помічала. Вона мчить по дорогах, доставляючи листи, що змінюють долі, як от той, де хтось описує втрачену любов, змушуючи її переосмислювати власні спогади. Кожна історія тягне її в гущавину людських переживань – від сліз вдови, яка диктує прощання, до сміху дітей, що пишуть мрії. Вона стикається з викликами, як от коли лист вивертає таємниці, змушуючи її ризикувати, щоб допомогти. Урешті, через ці моменти вона починає відчувати, як слова зв'язують людей, перетворюючи її холодне минуле на тепле сьогодення, повне несподіваних відкриттів.