Побачення з життям (2013)

Ти уяви, от цей хлопець прокидається вранці, а його кімната схожа на хаос після бурі – речі розкидані скрізь, і він ледве встигає вдягнутися, бо вже спізнюється. Він вибігає на вулицю, де машина ледь не збиває його, і він допомагає водієві вибратися з затору, розгрібаючи уламки. На роботі його зустрічає купа замовлень, що накопичилися за ніч, і він кидається їх виконувати, але постійно натикається на несправності – то машина ламається, то матеріали не підходять, змушуючи його імпровізувати на ходу. Він пітніє, лається під ніс, але не зупиняється, бо відчуває, що кожна хвилина – це виклик, який треба пережити. Ввечері, коли він нарешті виходить на вулицю, сонце вже ховається, і він бреде парком, де несподівано чує плач – хтось сидить на лавці, витираючи сльози. Він підходить, заводить розмову про звичайні речі, як от погода чи їжа, і раптом вони разом вирішують піти до найближчого кафе, де замовляють щось просте, на кшталт чаю. Там вони діляться історіями про свої дні – про те, як він ледь не провалив завдання, а вона розповідає про свою метушню з ремонтом, – і раптом починається злива, змушуючи їх ховатися під навісом, сміючись з мокрого одягу. Вони продовжують говорити, і з кожним словом він розуміє, що ці моменти роблять усе живим і справжнім.