Пошепки заспіваю тобі про кохання (2024)

Ти уяви, от цей хлопець іде ввечері парком і раптом чує тихий шепіт – хтось співає про втрачене почуття. Він зупиняється, прислухається і бачить дівчину, яка сидить на лавці, зосереджено наспівуючи мелодію, що лунає як таємниця. Вона не помічає його, доки він не підходить ближче, і тоді вона знічується, ховає обличчя, але він не відступає – вони починають говорити, і вона розповідає про те, як музика допомагає пережити біль. Вони йдуть разом уздовж алеї, де листя шелестить, і він пропонує послухати її ще раз, тож вона співає тихіше, а він відчуває, як слова пронизують його. Вони зустрічаються щодня біля того самого куща, де все почалося, і вона вчить його простим мелодіям, які розповідають про несподівані емоції. Одного разу під дощем вони ховаються під деревом, і вона шепоче нову пісню про теплі почуття, що народжуються з нічого. Але раптом з'являється сторонній, який все псує, змушуючи її сумніватися, тож вони тікають геть, тримаючись за руки. Врешті, на даху будинку, під зорями, вона співає йому про справжнє, і вони вирішують ризикнути, обіймаючись посеред ночі.