Полліанна (1986)

Дівчинка приїжджає в невелике містечко і поселяється в старому будинку з родичами, де все здається сірим і нудним. Вона одразу починає грати в свою улюблену гру: у кожній халепі шукати щось хороше, на кшталт перетворювати дощовий день на привід для танців під парасолькою. Навколишні люди, які роками ховалися від світу, раптом починають спілкуватися, допомагати одне одному і навіть сміятися вперше за довгий час. Вона бігає вулицями, збирає дітей на ігри та вчить дорослих бачити красу в дрібницях, як от у цвітінні квітів чи в смачній випічці з пекарні. Вона натикається на труднощі, як от раптову хворобу, що лякає всіх навколо, але не зупиняється і продовжує роздавати свою енергію. Люди, яких вона надихнула, тепер самі беруться за руки і шукають позитив, наприклад, перетворюючи лікарняні візити на час для теплих розмов. З часом усе місто оживає: вулиці наповнюються сміхом, сусіди влаштовують пікніки, а вона залишається в центрі всього, перетворюючи звичайні дні на справжні пригоди. Урешті, навіть найскептичніші починають грати в її гру, роблячи життя яскравішим.