У цій далечіні (2016)

Життя починається з переїзду в нове місце, де доводиться розпаковувати речі, знайомитися з вулицями та сусідами. Кожний ранок – це біганина з відрами води, приготування простої їжі з того, що є під рукою, і прання одягу на річці. Діти граються на подвір'ї, а в повітрі витає запах свіжоспеченого хліба, тож знаходиш радість у цих малих моментах, як збір фруктів у саду чи вечірні розмови за столом. Робота в домі не зупиняється, бо треба лагодити одяг, шити нові речі з клаптів, і все це під звуки птахів та шуму міста, що оживає навколо. Та раптом усе перевертається – небо темніє від літаків, а сирени змушують ховатися в підвалах з мішками на голові. Доводиться копати окопи, шукати їжу серед руїн будинків, і втрачати близких у хаосі вибухів. Кожна мить – це боротьба за виживання, як от бігти крізь дим, щоб врятувати когось із родини, чи збирати осколки для тимчасового даху. Проте посеред цього знаходиш сили в спільних зусиллях, як от допомагати сусідам лагодити пошкоджене, і врешті відчуваєш, як прості речі, на кшталт заходу сонця, повертають надію.