Храм: Ніхто не може жити на самоті (2023)

Хлопець приїжджає на віддалений острів і оселяється в старому будинку, сподіваючись знайти спокій після міського стресу. Діти з околиць одразу кидаються до нього, граючись і галасуючи, змушуючи забути про свої плани. Він намагається практикувати малювання символів, але вони переривають, ховаючись за деревами чи тягнучи його на пляж малювати на піску. Кожна прогулянка обертається перегонами або несподіваними пригодами, як от коли він падає в воду, намагаючись зловити м'яч, чи допомагає будувати фортецю з каміння. Ці моменти змушують його сміятися вперше за довго, відкриваючи, як прості ігри можуть розвіяти напругу. Він починає допомагати з місцевими справами, наприклад, прикрашаючи будинки для святкувань, де його малюнки стають частиною веселощів. Діти показують йому, як збирати фрукти чи лагодити мережі, і під час цього він помічає, як його техніка стає природнішою. Одного разу, під час бурі, вони разом укріплюють дах, і це перетворюється на смішну метушню з вітром та дощем. З часом, ці щоденні виклики, як от перегони з курчатами чи спільне приготування їжі, роблять його сильнішим, а життя – теплішим і менш самотнім, з кожним днем додаючи нових історій.