Невже через кохання я не можу встояти? (2025)

Хей, уяви, як цей хлопець щодня намагається триматися подалі від усього, що пахне романтикою, але раптом на вулиці хтось випадково зіштовхується з ним, і він не може викинути це з голови. Він повертається додому, а там усе валиться з рук – уроки не вчаться, робота не робиться, бо мрії про ту зустріч крутяться в голові, наче вірус. А потім він намагається уникнути повторення, ховаючись у натовпі чи вигадуючи відмовки, але доля підкидає нові сюрпризи: то несподівана прогулянка під дощем, то спільна пригода в кафе, де все виходить кумедно незграбно. Він бореться з собою, намагаючись зосередитися на звичайних речах, але серце постійно виграє, змушуючи робити дурниці, як от забути ключі чи запізнитися на зустріч. А от як усе загострюється: він нарешті вирішує протистояти цим почуттям, але кожна спроба обертається хаосом – наприклад, під час звичної рутини раптом трапляється неочікувана допомога в біді, і він не втримується від посмішки, яка заводить у ще більшу плутанину. Потім настають моменти, де він мусить вибирати між безпекою свого світу і ризиком на щось більше, на кшталт спільного виїзду, де все йде шкереберть через непорозуміння і смішні непорозуміння. Він вчиться на цих казусах, помічаючи, як малі речі, як дотик руки чи спільний сміх, перевертають усе догори дриґом, змушуючи його переосмислювати, що насправді важливо, і врешті-решт приймати те, чого не можна уникнути.