Короткий метр (2012)

Він прокидається посеред дощу в порожньому вагоні потягу, де годинник на стіні крутиться навпаки, а за вікном миготять спогади, ніби фільм на швидкому перемотуванні. Він хапає стару мапу з підлоги і вискакує на перон, де люди рухаються як тіні, зникаючи в тумані щоразу, коли він намагається заговорити. Кожен крок по слизьких сходах веде до дверей, що відкриваються в різні епохи, і він ледь устигає ухилитися від падаючого ліхтаря, який раптом оживає, мов жива істота. Він натикається на кімнату, де стіни вкриті нитками, що пульсують як серцебиття, і кожна нитка тягне його в інший момент минулого. Він розплутує одну, і раптом вулиці заповнюються криками, бо зміна в часі спричиняє ланцюг вибухів далеких феєрверків. Він мчить крізь натовп, хапаючи годинник, що дзвонить тривожно, і ледве встигає стрибнути в розколини, де час згинається, щоб запобігти остаточному зламу реальності.