Плач ягняти (2003)

Хтось прокидається серед руїн, де дим ще в'ється в повітрі, а земля всіяна уламками будинків і розбитими іграшками. Він відчуває різкий біль у грудях, бачить тіні, що ховаються в заростях, і вирішує побігти за ними, бо інстинкт каже, що це єдиний шлях. По дорозі натикається на струмок з кривавою водою, де птахи лежать мертвими, і це змушує його копирсатися в спогадах, шукаючи, хто винен у цьому хаосі. Кожен крок супроводжується шелестом листя під ногами і відлунням далеких вибухів, що не дає спати, тож він хапає під руку все, що трапляється – шматок мотузки, розбитий годинник – і мчить далі, борючись з виснаженням. Тепер, коли він натрапляє на групу, що ховається в підземеллі, все ускладнюється: вони ділять їжу, але сварки спалахують через дефіцит, і раптом з'являються загрози ззовні – металеві пастки, що клацають у темряві. Він допомагає перерізати мотузки, що тримають двері, і вони вириваються назовні, де дощ ллє як сльози, змиваючи кров з облич. У сутичці з переслідувачами доводиться ховатися в печерах, де стіни вкриті дивними малюнками, що розповідають про минуле, і це змушує його ризикнути всім, щоб дістатися до джерела біди, де фінальний вибух змушує обрати між втечею і порятунком інших.