Форма голосу (2016)

Хлопець у школі постійно кепкував з дівчинки, яка не чула звуків, кидав у неї папірці та збирав натовп, щоб посміятися. Його витівки ескалювали, доки не спричинили серйозні наслідки – його виключили, а вона змушена була піти геть. З часом він натрапляв на спогади, які не давали спокою, і почав помічати, як його дії розтрощили не тільки її життя, а й його власне, змушуючи ховатися від світу в ізоляції. Він взявся шукати її, щоб усе виправити, але кожна спроба натикалася на стіну мовчання та відстані. По дорозі мусив боротися з власними темними думками, які підштовхували до краю, і намагався пережити дні, повні болю та конфліктів з однолітками. Зрештою, через ці зіткнення, він відкрив для себе, як важливо будувати мости замість руйнувань, і крок за кроком вчився жити далі.