Кубо не допустить, аби я став невидимкою (2023)

Він щодня ховається за стелажами в школі, аби уникнути будь-якого контакту, і навіть у коридорі притискається до стін, ніби стає частиною тла. Кожного разу, коли хтось наближається, він повертає голову або прискорює крок, щоб зникнути в натовпі. Але ось вона з'являється несподівано, сідає поруч на перерві і простягає йому обід, змушуючи поділитися. Вони йдуть до магазину, де вона тягне його показати вподобані солодощі, і він мусив вибрати щось, хоча намагався лишитися непоміченим. Кожна така мить перетворюється на неспокійну гру, де він намагається втекти, а вона нав'язує прості розмови, як про улюблені ігри чи погоду за вікном. Вона не відступає, тягнучи його на шкільні заходи, де він вперше бере участь у змаганнях, ховаючись за іншими, але все одно опиняючись у центрі уваги. Вони разом блукають парком увечері, де він помічає, як вона вказує на зірки, змушуючи його описати, що бачить, і це стає першим кроком до сміху. Кожна прогулянка закінчується несподіваними пригодами, як випадкова зустріч з друзями, де він мусив відповісти на питання, або спільне приготування їжі, де його спроби сховатися провалюються через її жваві коментарі. Урешті, ці моменти змушують його відкриватися, перетворюючи повсякденність на серію кумедних викликів.