АН-ҐО: Пролог (2011)

Ти уяви, от прокидаєшся посеред темряви, і серце одразу шалено б'ється, бо навколо все таке незрозуміле – стародавні руїни з дивними символами, що світяться, ніби живі. Озираєшся і бачиш, як земля тріскається під ногами, а в повітрі витає запах чогось магічного, наче енергію можна впіймати руками. Раптом чуєш шелестіння, ніби щось велике наближається, і мусиш хутко пірнати за камінь, щоб уникнути небезпеки. Дотикаєшся до холодного каменю, і відчуваєш, як тіло напружується, готуючись до біганини. Потім, коли все стихає, виринаєш і помічаєш артефакт, що пульсує яскравим світлом, ніби кличе до себе. Хапаєш його, і раптом у голові спалахують образи – бої з невідомими створіннями, швидкі втечі крізь хаос. Але відпочинок недовгий, бо з-за кута вискакує загроза, і ти кидаєшся в рух, ухиляючись від ударів, що ледь не зачіпають. Це стає вихором дій, де кожен крок веде до нових викликів, і ти вже не можеш зупинитися.