Міс Монохром (2013)

От уяви, ця штука з металу і проводів раптом прокидається з мрією про велику сцену. Вона виходить у світ, де все нове і незрозуміле, і одразу лізе в халепи – то намагається співати, але голос звучить як скрип дверей, то губить деталі, через що ламається посеред вулиці. Кожна мить наповнена комічними спробами вписатися в повсякденне життя: вона практикує рухи перед дзеркалом, але замість грації виходить хаос, і навколо все розлітається. Ти просто не втримаєшся від сміху, спостерігаючи, як вона чіпляє незручні ситуації, наче магнітом, і все це заради того, щоб засяяти під софітамі. А от як вона натикається на перешкоди – то хтось випадково ламає її частини, то під час репетицій все йде шкереберть, змушуючи імпровізувати на льоту. Вона стрибає від однієї пригоди до іншої, де кожна невдача перетворюється на урок: наприклад, під час показу номер зривається через несправний пристрій, але вона вигадує щось креативне, щоб врятувати ситуацію. Ти бачиш, як ці моменти додають їй шарму, роблячи кожну спробу ще абсурднішою і водночас надихаючою, ніби це гра, де провали – найкращі кроки вперед.