Одного ранку моє життя в ролі манекена з мікрофоном на голові (2022)

Я прокинувся і одразу зрозумів, що щось не так: мої руки не згиналися, а тіло стояло нерухомо, наче зроблене з пластику. На голові сидів мікрофон, який увімкнувся сам, і мій голос раптом лунав гучно, коментуючи все довкола, ніби я вів радіопередачу. Спробував рушити, але впав, ледь не зламавши стілець, і довелося повзти до дзеркала, де побачив себе як статую в магазині. Вийшов на вулицю, і люди оминали мене, хтось сміявся, а я намагався приховати мікрофон, але він усе фіксував, перетворюючи мої думки на гучні оголошення. Тоді я випадково привернув увагу перехожих, і ми разом зіштовхнулися з першими пригодами, як от коли мікрофон почав транслювати мої внутрішні монологи під час шопінгу. Я натрапив на спосіб використовувати мікрофон для спілкування, але це призводило до хаосу: мої коментарі про чужі розмови лунали на всю вулицю, змушуючи людей реагувати несподівано. Спробував зняти його, але це тільки посилювало ефект, і я опинився в центрі невеликого галасу, де хтось намагався допомогти, думаючи, що це витівка. По дорозі траплялися кумедні моменти, як от коли я коментував їжу в кафе, і всі замовлення змішалися. Зрештою, шукаючи вихід, я експериментував з цим дивним станом, відкриваючи, як уникати небезпек повсякденного життя, але кожна спроба вела до нових несподіванок.