Нісенітниця. Цикл обезголовлення (2016)

Ти уяви, от прокидаєшся десь у туманному лісі, а довкола все крутиться в якомусь божевільному колесі. Люди раптом хапаються за шиї, голови відлітають, ніби м'ячі, і тіла біжать далі, ніби нічого не сталося. Ти намагаєшся втекти, але скрізь петлі пасток: одні падають у ями, інші чіпляються за гілки, а потім усе заново – голови злітають, і ти відчуваєш, як твоя власна шия свербить від страху. Кожна хвилина – це хаос, де треба бігти, ховатися, а навколо тільки крики та сміх якихось тіней, що підштовхують тебе вперед у цей вир нісенітниці. А от як ти нарешті знаходиш спосіб перервати цей жах, то стикаєшся з ще гіршим: збираєш голови, наче пазл, і прикріплюєш їх назад, але вони не ті, що були. Один тип раптом говорить чужим голосом, а ти мусиш боротися з монстрами, які виринають з землі, щоб не повторити цикл. Кожна спроба вийти обертається на нову пастку – ти стрибаєш через вогонь, ховаєшся в печерах, а час крутиться назад, змушуючи все починатися спочатку, з тою самою божевільною енергією, що не дає спинитися. Урешті-решт, ти розумієш, що мусить бути вихід, але кожна мить – це гра на виживання в цьому дикому карнавалі.