Будні Яно (2025)

Ранок починається з того, що ти прокидаєшся від різкого звуку, хапаєшся за ковдру і мчиш у ванну, де холодна вода бадьорить краще за каву. Потім швидко хапаєш сніданок – щось просте, як тост з джемом – і вискакуєш на вулицю, де тебе одразу поглинає натовп: люди поспішають, машини гудуть, а ти ледь уникаєш зіткнення з велосипедистом. У приміщенні, де проводиш день, сидиш за партою, слухаєш пояснення, але раптом увагу відволікає щось кумедне – наприклад, коли хтось випадково розливає напій і всі починають сміятися, перетворюючи звичайну годину на міні-пригоду. А ввечері, повертаючись, помічаєш, як сонце заходить, освітлюючи все теплим сяйвом, і думаєш, що цей день, хоч і звичайний, приніс парочку несподіваних моментів, як от знайомство з кимось новим у парку. Після повернення додому ти кидаєш речі і пірнаєш у рутину: миєш посуд, перебираєш одяг, але замість спокою трапляється щось неочікуване, на кшталт того, як раптом зникає улюблена річ і ти мусиш влаштувати пошуки по всіх закутках. Потім, коли вечір настає, сідаєш з друзями, ділитеся історіями, і ось уже хтось пропонує піти на прогулянку, де ви натикаєтеся на вуличне шоу чи несподівану грозу, що змушує всіх ховатися під дахом. А перед сном, лежачи в ліжку, перебираєш у голові події, відчуваючи, як звичайні будні наповнюються смаком пригод, залишаючи відчуття, що завтра буде ще цікавіше.