Кольори всередині (2024)

Рано-вранці в задушливій кімнаті хтось прокидається і бачить, як стіни оживають від пульсуючих кольорів – червоний ллється хвилями, блакитний мерехтить у кутах. Вийшовши надвір, помічає, що люди на вулиці оточені сяйвом: одне світло бурхливо пульсує, ніби кричить про гнів, інше ледь мерехтить, виказуючи смуток. Це вириває з рівноваги, бо раптом звичайні розмови перетворюються на вибухи фарб, змушуючи ховатися в натовпі, щоб не зійти з розуму. Кожен крок відкриває нові відтінки, як от жовтий спалах у поспіху перехожого, що ледь не спричиняє аварії, і доводиться зупинятися, щоб не впасти в паніку від цього хаосу. Тим часом ці кольори починають диктувати дії: слідкуючи за інтенсивним зеленим сяйвом, хтось натикається на приховану сварку в парку, де фарби зливаються в сутичку. Пізніше, коли темний фіолетовий ореол обволікає незнайомця, розумієш, що це передвістя біди, тож мусиш втрутитися, щоб запобігти крадіжці в крамниці. З часом кольори стають інструментом, допомагаючи розплутувати повсякденні таємниці, як от виявлення брехні в розмові, що закінчується несподіваним порятунком. Все це змушує занурюватися глибше, де кожна фарба відкриває шари реальності, перетворюючи звичайний день на вир неспокою.