Прощавай, Земле! (2024)

Він прокидається з думкою, що життя – це суцільна катастрофа, і бреде до школи, де мусить вести уроки. Діти в класі одразу починають творити безлад: хтось малює на дошці дивні малюнки, що ілюструють хаос світу, інший сидить догори дригом на стільці, розповідаючи про свої дивні мрії, а третній раптом починає співати про повсякденні жахи. Він намагається пояснити матеріал, але класичний урок швидко перетворюється на фарс – стілець падає, книжки розлітаються, і він ледь стримує крик, відчуваючи, як усе навколо тисне на нерви. Кожен день схожий на новий виток абсурду, де прості речі на кшталт читання тексту стають приводом для масового бунту. Вони вирушають на екскурсію, і вже за хвилину все йде шкереберть: хтось губить речі в автобусі, інший заводить розмову про кінець світу посеред вулиці, а потім починається дощ, що перетворює прогулянку на мокру катастрофу. У школі під час фестивалю діти організовують виставу, яка виходить настільки ексцентричною, що перетворюється на повний хаос – декорації руйнуються, актори біжать навмання, і він опиняється в епіцентрі цього виру, намагаючись врятувати ситуацію. Кожна така пригода змушує його ще глибше занурюватися в свої думки, але часом у цьому божевіллі ховається кумедна іскра, що змушує посміхнутися.