Танцюй, танцюй, танцюристе (2022)

Він прокидається на світанку, тіло вже напружене від вчорашніх тренувань, і одразу кидається до старого залу, де години напроліт крутить піруети, стрибає через бар'єри і пітніє над кожним рухом. Потім мчить на роботу в маленьке кафе, де наливає каву клієнтам, але весь день мріє про сцену, де світло прожекторів б'є в очі, а публіка затамовує подих. Одного вечора на конкурсі він виходить під гучні оплески, виконує складну комбінацію з обертів і підйомів, і раптом відчуває, як зал вибухає оваціями – його танець привертає увагу, і хтось з суддів киває з захопленням. Він ледь уникає падіння під час фінального стрибка, бо м'яз докучає болем, але не зупиняється, продовжуючи рухатися з такою енергією, ніби це останній шанс. Після конкурсу хтось пропонує контракт, але спершу доводиться долати травму в самоті, змащуючи ногу маззю і тренуючись ночами. Зрештою, він повертається на велику сцену, де його номер затьмарює інших, і публіка кричить від захвату, а він усміхається, відчуваючи, як все нарешті сходиться докупи.