Ґівен: З іншого боку (2021)

Хлопець бере гітару, але кожна струна дзвенить болем від спогадів про когось, кого вже немає. Він блукає вулицями, уникаючи музики, аж раптом чує знайомі акорди з-за рогу – хтось грає з такою пристрастю, що не встоїш. Вони починають імпровізувати разом, і рани потроху тане, бо ритм з'єднує їх у щось нове. Репетиції тривають ночами, з пітними долонями і вигуками, коли мелодії нарешті сходять докупи, а емоції ллються крізь ноти. Вони кидаються в гастролі, граючи на малих сценах перед натовпом, що ловить кожну ноту. Між сетами стосунки загострюються – дотики стають довшими, слова – відвертішими, і повітря наелектризоване. Але раптом старі проблеми виринають, змушуючи зупинятися і розбиратися з болем, що ховається за піснями. Вони борються крізь це, виливаючи все на сцені, де музика стає їхнім порятунком і зв'язком.